Координати: 39°50′00″ пн. ш. 46°45′00″ сх. д. / 39.833333333333° пн. ш. 46.75° сх. д. / 39.833333333333; 46.75
Очікує на перевірку

Воєнні дії в Карабасі (2023)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Воєнні дії в Карабасі
Карабаський конфлікт
Ситуація в Карабасі станом на вересень 2023 року
Ситуація в Карабасі станом на вересень 2023 року
Ситуація в Карабасі станом на вересень 2023 року
39°50′00″ пн. ш. 46°45′00″ сх. д. / 39.833333333333° пн. ш. 46.75° сх. д. / 39.833333333333; 46.75
Дата: 19 — 20 вересня 2023 року (22 години)
Місце: Нагірний Карабах
Результат: Перемога Азербайджану
Сторони
Азербайджан Азербайджан Нагірно-Карабаська Республіка Нагірно-Карабаська Республіка
Військові формування
ЗС Азербайджану Армія Оборони НКР
Втрати
192 військовослужбовця

Військові дії в Карабасі (іноді звані Третьою карабахською війною) поновилися 19 вересня 2023 року. Азербайджан оголосив про «початок антитерористичних заходів з метою відновлення конституційного ладу»[4][5][6][7]. Бої відбулися у регіоні, який є міжнародно визнаною частиною Азербайджану[8][9][10][11].

20 вересня 2023 року було досягнуто домовленості про припинення боїв, почалися переговори щодо реінтеграції регіону до Азербайджану. Бої завершилися капітуляцією невизнаної НКР, що проіснувала 32 роки[12]. 28 вересня «влада» Нагірного Карабаху оголосила про припинення існування республіки[13]. 1 січня 2024 року Нагірно-Карабаська Республіка припинила своє існування.

Передумови

[ред. | ред. код]
Докладніше: Друга Карабаська війна та Вірмено-азербайджанський прикордонний конфлікт (2021—2023)

Карабаський конфлікт — етнічний і територіальний конфлікт між Вірменією та Азербайджаном за регіон Нагірний Карабах, який населений переважно етнічними вірменами. Карабах повністю належить і частково де-факто контролюється самопроголошеною Нагірно-Карабаською Республікою, але на міжнародному рівні визнаний частиною Азербайджану. Азербайджан де-факто контролює третину території Нагірного Карабаху, а також сім прилеглих районів.

Конфлікт загострився 1988 року, коли карабаські вірмени зажадали передачі регіону від Азербайджанської РСР до Вірменської РСР, що спричинило Першу Карабаську війну. Наприкінці 2020 року масштабна Друга Карабаська війна призвела до тисяч жертв і значної перемоги Азербайджану. Тристоронньою угодою про припинення вогню 10 листопада було встановлено перемир'я, в результаті чого Вірменія та невизнана НКР втратили прилеглі до Карабаху території, а також третину самого Карабаху[14]. Порушення режиму припинення вогню в Карабасі та на вірмено-азербайджанському кордоні продовжуються і після війни 2020 року, з періодичними, але постійними жертвами.

Після війни 2020 року Азербайджан відкликав свою пропозицію про надання особливого статусу або автономії своїм корінним вірменським мешканцям і натомість наполягає на їхній інтеграції до складу країни[15][16]. Міжнародні посередники та правозахисні організації наголошують на самовизначенні місцевого вірменського населення[17][18][19]і не вірять, що зможуть безпечно жити за[20] президента Азербайджану Ільгама Алієва[21][22].

Напередодні

[ред. | ред. код]

З грудня 2022 року Азербайджан заблокував НКР[23][24][25][26]. Уряд Азербайджану взяв під контроль територію навколо Лачинського коридору як на території Карабаху, так і Вірменії, заблокував альтернативні об'їзні шляхи та встановив військовий блокпост[27], саботував цивільну інфраструктуру Карабаху, включаючи газ, електрику та доступ до інтернету[28][29].

За даними Азербайджану, ці дії були спрямовані на запобігання транспортуванню зброї і природних ресурсів,[30][31] а також на інтеграцію Карабаху до Азербайджану[32][33].

Численні країни, міжнародні організації та спостерігачі за дотриманням прав людини засудили дії Азербайджану, назвавши їх гібридною війною[34][35][36]. Бездіяльність російських «миротворців» дехто назвав порушенням угоди про припинення вогню між Вірменією, Азербайджаном і росією, що призупинила Другу Карабаську війну[37]. Росія проігнорувала заклики різних країн і міжнародних організацій відновити свободу пересування через коридор[38][39].

За два тижні до операції Інститут запобігання геноциду Лемкіна опублікував звіт, де заявив, що президент Алієв міг планувати напад на Карабах[40].

Події

[ред. | ред. код]

19 вересня

[ред. | ред. код]

19 вересня 2023 року МО Азербайджану заявило, що ЗС країни було обстріляно вірменськими силами[41]. У заяві Азербайджан звинуватив Вірменію у вбивстві двох цивільних осіб внаслідок підриву автомобіля з прикріпленою міною, що мало місце того ж дня, розпочала локальні антитерористичні заходи з вимогою роззброєння та виведення всіх вірменських солдатів, а також безумовної капітуляції та розпуск Нагірно-Карабаської Республіки[42]. За повідомленнями четверо азербайджанських поліцейських загинули від вибуху бомби на дорозі до Шуші[43]. Заява закінчується повідомленням про те, що «миротворчий» контингент Росії і турецько-російський моніторинговий центр поінформовані про заходи, що проводяться[44], однак Росія заперечила це, додавши, що її «миротворці» були проінформовані про це лише за «кілька хвилин» до її початку[45].

Міноборони Азербайджану заявило, що жодні цивільні позиції не були обстріляні зі зброї, але було очевидно, що удари наносилися в безпосередній близькості від великих міст і густонаселених районів[46]. Операція почалася в розпал ескалації кризи, спричиненої блокадою Азербайджаном Карабаху, що призвела до значного дефіциту основних товарів, таких як харчові продукти, медикаменти та інші товари в регіоні[46]. Азербайджан заявив, що створив «гуманітарні коридори і пункти прийому на Лачинській дорозі та в інших напрямках», які «забезпечать евакуацію населення з небезпечної зони»[47]. Ці оголошення були поширені через SMS, листівки та соціальні мережі і викликали побоювання етнічних чисток серед мешканців[47]. Влада Нагірного Карабаху попередила мешканців, що «азербайджанська пропагандистська машина застосовує широкомасштабні заходи інформаційно-психологічного впливу»[48][49]. Служба електронної безпеки Азербайджану тимчасово обмежила доступ до TikTok в Азербайджані[50][51].

Керівництво Нагірного Карабаху запропонувало переговори з Азербайджаном після того, як азербайджанська армія розпочала військовий наступ на населений вірменами регіон. «Карабаська сторона закликає азербайджанську сторону негайно припинити бойові дії і сісти за стіл переговорів з метою врегулювання ситуації», — йдеться в заяві, опублікованій пізно ввечері. Офіс президента Азербайджану Ільгама Алієва у відповідь заявив, що готовий зустрітися з представниками карабаських вірмен в азербайджанському місті Євлах. Водночас він підкреслив, що азербайджанський наступ триватиме доти, доки карабаські вірмени не розпустять свої органи влади і збройні сили[52]. Пізніше Міністерство оборони Азербайджану заявило, що його сили взяли понад 60 військових позицій і знищили до 20 одиниць військової техніки вірменських військ[53]. Вірменська газета «Азг» повідомила про те, що Азербайджан взяв під контроль села Черекдар і Ґетаван (Ґозлукорпю)[54]. Генеральна прокуратура Азербайджану заявила, що вірменські сили атакували Шушу з великокаліберної зброї, в результаті чого загинула одна цивільна особа[55].

Влада Нагірного Карабаху заявила, що її столиця Степанакерт (Ханкенді) та інші міста перебувають «під сильним обстрілом», звинувативши Азербайджан в «етнічних чистках»[56][57]. Уповноважений з прав людини в НКР Ґегам Степанян повідомив, що двоє цивільних, в тому числі дитина, були вбиті[58], а ще 11 отримали поранення[59], з них восьмеро — діти[45]. До кінця дня НКР повідомив, що 27 людей було вбито і понад 200 отримали поранення[60].

Влада Карабаху повідомила, що евакуювала понад 7000 осіб із 16 сіл[61], а російські «миротворці» інші 500 осіб[62]. Тим часом прессекретарка Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова повідомила, що російське продовольство і медикаменти прибули до Карабаху через Лачинський і Агдамський шляхи[63].

20 вересня

[ред. | ред. код]

Вірменські джерела стверджували, що вірменського мера Ходжавенду Азнавура Сагяна було вбито азербайджанським снайпером[64][65]. Також повідомлялося, що монастир Амарас поблизу села Сос перейшов під контроль Азербайджану[66]. «Азг» повідомила, що під час наступу азербайджанські війська увійшли в населені пункти Чанкатах, Чапар, Кирмизи Базар, Хачмач, Мачкалашен, Сарушен, Шош і Вагугас (Ґозлу)[67]. Крім того, газета «Аравот» повідомила, що шахта Кашен, одне з найбільших джерел надходжень бюджету НКР,[68] перейшла під контроль Азербайджану[69][70]. Керівник НКР Самвел Шахраманян заявив, що «Нагірному Карабаху доведеться вжити відповідних заходів для забезпечення фізичної безпеки населення»[71].

Влада НКР погодилася на пропозицію росіян припинити вогонь і почати переговори про реінтеграцію з Азербайджаном із 13:00 20 вересня[72][73]. Серед азербайджанських вимог була вимога до Карабаху й Вірменії передати Азербайджану список осіб для судового переслідування і суду, включаючи колишніх і нинішніх цивільних і військових лідерів НКР[74]. Великі маси вірменського цивільного населення почали тікати з Карабаху після оголошення про припинення вогню, більшість з них зібралися в аеропорту Ханкенді[75]. Уряд Вірменії заявив, що не брав участі в розробці угоди про припинення вогню, в той час як представник президента Азербайджану Ельчин Амірбеков заявив, що російські «миротворці» сприяли досягненню перемир'я[76].

Речник МО Азербайджану Анар Ейвазов оголосив, що Азербайджан захопив 90 бойових позицій ЗС Вірменії й азербайджанські сили захопили сім бойових машин, один танк, чотири міномети і дві бойові машини піхоти з вірменських військових частин як трофеї[77].

Докладніше: Вбивство російських миротворців у Нагірному Карабаху

Обстріли Ханкенді тривали доти, поки в місті не було виведено з ладу електромережу[78][79]. Згідно із заявою Міністерства оборони Росії, кілька «миротворців» були вбиті біля села Чанкатах в Тертерському районі після того, як їхній автомобіль зазнав нападу, коли вони поверталися зі спостережного пункту[80][81]. Міністерство оборони Азербайджану повідомило, що «в результаті обстрілу загинули російські військовослужбовці, які перебували в автомобілі», висловило співчуття Росії і пообіцяло розпочати розслідування обставин загибелі[82][83][84]. Видання News.am повідомило, що миротворці загинули в результаті азербайджанського обстрілу ще до заяви Азербайджану[85]. Одним із загиблих російських «миротворців» був капітан першого рангу Іван Ковган, заступник командувача підводних сил Північного флоту Росії[86]. За сприяння Азербайджану росіяни затримали підозрюваних, а азербайджанський командир був відсторонений від виконання обов'язків. Згодом президент Алієв у телефонній розмові вибачився за цей напад перед президентом росії Путіним[87]. За даними Генеральної прокуратури Азербайджану, група військовослужбовців азербайджанської армії відкрила вогонь по автомобілю з російськими «миротворцями», який через складний рельєф місцевості і туманно-дощові погодні умови помилково був прийнятий за автомобіль вірменських сил, внаслідок чого 5 «миротворців» загинули[88][89].

Вірменія звинуватила Азербайджан у обстрілі своїх солдатів у прикордонному селі Сотк, Азербайджан заперечив[76].

Сільський голова Мец шен Давіт Давтян повідомив, що село все ще залишається зоною активних бойових дій і перебуває в облозі азербайджанських сил. Він також повідомив, що село Єхцаох було зруйноване азербайджанськими силами до того, як все його населення змогло евакуюватися[90][91].

У телевізійному зверненні того ж вечора президент Азербайджану Ільхам Алієв оголосив про відновлення суверенітету Азербайджану[92], наголосив, що «Карабах — це Азербайджан», додавши, що його «залізний кулак» відправив в історію ідею Карабаху як окремої вірменської держави[93].

21 вересня

[ред. | ред. код]

В Євлаху відбулися переговори між представниками вірменської громади Карабаху та урядом Азербайджану, на яких обговорювалися питання безпеки, прав і питання реінтеграції[76]. До складу делегації карабаських вірмен входили Сергій Мартиросян і Давіт Мелкумян, яких супроводжували російські «миротворці». Азербайджанську делегацію очолював Рамін Мамедов, Башир Гаджиєв та Ільхін Султанов[94]. На переговорах був присутній голова Російсько-турецького моніторингового центру Олег Семьонов[95][96]. Переговори, які тривали дві години, завершилися без формальної угоди, однак у заяві адміністрації президента Азербайджану було зазначено, що вони були конструктивними і позитивними, і що подальші переговори продовжаться в жовтні[97][98][99]. За словами карабаської делегації переговори зайшли в глухий кут через «цілу низку питань», зокрема, коли вони вимагали гарантій безпеки, що азербайджанська влада не буде змушувати етнічних вірмен покинути Нагірний Карабах, однак обидві сторони погодилися на припинення військових дій[100][101]. Азербайджан погодився відправити до регіону продукти харчування та пальне[102].

МВС НКР заявило, що азербайджанські військові, порушивши угоду про припинення вогню, обстрілюють Ханкенді[103]. Азербайджанські сили увійшли до двох районів Ханкенді[104], а також повідомлялося про бої в місті[105]. Росія зафіксувала два випадки порушення режиму припинення вогню в Шушинському районі та ще три випадки в Мардакертському районі[106].

На засіданні Ради Безпеки ООН Вірменія запропонувала розгорнути миротворчу місію ООН у Нагірному Карабасі та закликала до створення міжнародного механізму для діалогу між владою Азербайджану та представниками етнічної вірменської громади в регіоні[107]. За даними МО Азербайджану, протягом військової операції у Карабасі за 19-20 вересня ЗС Азербайджану втратили 700 осіб[108].

Також владою Азербайджану було затримано колишніх "президентів" Нагірного Карабаху Аркадія Гукасяна, Бако Саакяна та "голову парламенту" Давида Ішханяна, їх було доставлено до Баку[109].

Після 21 вересня

[ред. | ред. код]

Радник з питань зовнішньої політики президента Азербайджану Хікмет Гаджиєв заявив, що влада забезпечить, щоб цивільні особи могли безпечно пересуватися на власних автомобілях дорогами, які з'єднують Нагірний Карабах з Вірменією[110]. Він також припустив, що колишнім бойовикам, які погодяться роззброїтися, буде запропонована амністія. Деякі озброєні групи етнічних вірмен пообіцяли продовжувати боротьбу[111][112].

Прессекретарка уряду НКР Арміне Айрапетян повідомила агентству Франс Прес, що азербайджанські війська розташувалися навколо Ханкенді, що змусило мешканців ховатися в підвалах через страх перед вбивствами. Вона також додала, що після азербайджанського наступу Ханкенді та інші частини Нагірного Карабаху втратили більшість основних послуг, таких як електрика, газ, продукти харчування, паливо, інтернет і телефонний зв'язок[113]. Азербайджан заявив, що відправив до Нагірного Карабаху дві 20-тонні вантажівки з продуктами харчування та засобами гігієни, а також дві вантажівки з хлібом з Агдама[113].

Станом на ранок 27 вересня до Вірменії виїхала третина населення НКР, а саме 42,5 тис. осіб[114].

28 вересня «влада» Нагірного Карабаху оголосила про припинення існування республіки[13].

Аналітика

[ред. | ред. код]

Різні політичні аналітики та мешканці Карабаху вважають, що головною метою наступу Азербайджану є етнічна чистка[47][48].

Старший науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир в Європі Томас де Ваал зазначив, що Азербайджан, можливо, наважився розпочати наступ під час погіршення відносин між Росією та Вірменією і втрати «найкращих командирів» російських «миротворчих сил» під час вторгнення в Україну. Він також сказав, що Росія може використати таку кризу для того, щоб спровокувати зміну режиму у Вірменії[45].

Реакція

[ред. | ред. код]

Вірменія

[ред. | ред. код]

Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що ЗС Вірменії не беруть участі у бойових діях і що вірменські війська не дислокуються в Нагірному Карабасі. Він також підтвердив, що ситуація на вірмено-азербайджанському кордоні стабільна, і що Азербайджан «намагається здійснити етнічну чистку»[56]. Пашинян також заявив, що мотивом Азербайджану є втягнення Вірменії у військове протистояння[48]. Після припинення вогню 20 вересня Пашинян заявив, що країна готується до притоку 40 000 сімей з Нагірного Карабаху[115].

Міністерство оборони Вірменії звинуватило азербайджанських офіційних осіб у «поширенні дезінформації», заявивши, що у Нагірному Карабасі «немає вірменської військової техніки або особового складу»[56][116]. Міністерство закордонних справ Вірменії звинувачує Азербайджан у розв'язанні «широкомасштабної агресії» проти населеного вірменами Карабаху і заявляє, що Баку намагається «здійснити етнічні чистки» в регіоні[56][57]. Вірменія закликала Раду Безпеки ООН і Росію вжити заходів для припинення військової операції, а Пашинян скликав екстрене засідання Ради національної безпеки країни[56]. Секретар Ради Армен Ґригорян звинуватив російських «миротворців» у нездатності захистити Карабах[117].

Сотні протестувальників зібралися на мітинг біля урядових будівель у столиці Вірменії Єревані, засуджуючи Пашиняна за м'якість щодо Азербайджану і слабкість у Нагірному Карабасі, а деякі закликали до державного перевороту і усунення Пашиняна з посади. Пашинян засудив такі заклики, заявивши, що «ми не повинні дозволити певним людям, певним силам завдати удару по вірменській державі»[118]. Ці протестувальники були зустрінуті поліцейським кордоном і вступили в сутичку з поліцією, намагаючись штурмувати будинок уряду[119]. Протестувальники і поліція обмінювалися скляними пляшками і світлошумовими гранатами, а в кількох будівлях були розбиті вікна[120]. Протестувальники також оточили російське посольство в Єревані, критикуючи відмову Росії втрутитися в конфлікт[121]. Серед присутніх були депутати міської ради Єревану, обрані за два дні до цього на виборах до міської ради[122]. Після того, як Росія висловила протест щодо недостатнього рівня безпеки їхнього посольства, що впливає на можливості їхньої дипломатичної місії, вірменська поліція була направлена для формування кордону навколо посольства, що призвело до зіткнення між протестувальниками та поліцією[123]. Повідомляється, що під час протестів понад 30 осіб дістали поранення[60].

На другий день протестів зібралися тисячі людей на Площі Республіки, лунали заклики до усунення Пашиняна і військового втручання Вірменії, як це було під час Першої Карабаської війни[124][125][126]. Поліція почала затримувати протестувальників, заявляючи, що мітинг несанкціонований[127]. Деякі протестувальники закликали Вірменію денонсувати Алма-Атинську декларацію і вийти з Організації Договору про колективну безпеку, що Пашинян відкинув, заявивши, що заклики до виходу з ОДКБ «є закликами відмовитися від незалежності Вірменії»[128][129][130]. Протести продовжилися і 21 вересня[131]. Під час протестів було затримано 84 особи[132], в тому числі Андранік Теванян, лідер блоку «Мати Вірменія», який також був організатором протестів[133].

28 вересня Вірменія подала до суду ООН позов проти Азербайджануза звинуваченням у дискримінації в Нагірному Карабасі[134]. У відповідь в МЗС Азербайджану заявили, що це розпалювання расової ненависті[135].

Росія

[ред. | ред. код]

Речниця МЗС росії Марія Захарова заявила, що Росія «глибоко стурбована різкою ескалацією»[56][136]. Голова Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв заявив, що Росія не буде захищати Вірменію від азербайджанського наступу, додавши різку критику на адресу прем'єр-міністра Вірменії Пашиняна[137]. Ці заяви пролунали попри те, що Росія і Вірменія є членами Організації Договору про колективну безпеку, а Росія розмістила кілька тисяч солдатів у Вірменії та Карабасі я миротворців.

Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков відкинув звинувачення Вірменії в тому, що її «миротворці» не змогли захистити Нагірний Карабах від Азербайджану, назвавши їх «безпідставними»[138]. За тиждень до бойових дій президент Путін заявив, що країна нічого не зможе зробити, якщо Вірменія вже визнає Нагірний Карабах частиною Азербайджану, посилаючись на заяви Пашиняна, зроблені в травні, яким визнав суверенітет Азербайджану над Нагірним Карабахом в обмін на гарантії безпеки для вірменського населення[76].

Російське інтернет-видання Meduza повідомило, що отримало «методичку» з Кремля, поширену 19 вересня серед державних ЗМІ, в якій рекомендується звинувачувати Вірменію і Захід в ескалації конфлікту в Карабасі[138].

Туреччина

[ред. | ред. код]

Міністр закордонних справ Хакан Фідан запропонував дипломатичну підтримку Азербайджану, заявивши, що їхня військова операція була виправданою і що Азербайджан вжив заходів, які він вважає необхідними на своїй власній суверенній території[139]. Під час виступу на Генеральній Асамблеї ООН президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган заявив: «Як всі зараз визнають, Карабах є азербайджанською територією. Нав'язування іншого статусу [регіону] ніколи не буде прийнято», і що «[Туреччина] підтримує кроки, зроблені Азербайджаном, з яким ми діємо разом під гаслом „один народ, дві держави“, щоб захистити свою територіальну цілісність»[140].

Інші країни

[ред. | ред. код]
  • Аргентина Аргентина: Президент Альберто Фернандес засудив Азербайджан за те, що він назвав блокадою Лачинського коридору, і закликав міжнародну спільноту «діяти на випередження», щоб уникнути того, що Фернандес назвав «новими переслідуваннями»[141][142].
  • Велика Британія Велика Британія: У заяві до ОБСЄ Велика Британія заявила, що військовий наступ Азербайджану є «неприйнятним», і закликала Азербайджан повернутися до діалогу, вітаючи оголошення про припинення вогню[143].
  • Ірландія Ірландія: Міністерство закордонних справ Ірландії засудило військову операцію Азербайджану і закликало до дотримання режиму припинення вогню в Нагірному Карабасі та негайного початку справжнього і всеосяжного діалогу[144].
  • Казахстан Казахстан: Посол Казахстану в Азербайджані заявив: «Ми вітаємо ініціативу азербайджанської сторони провести зустріч з представниками вірменського населення Карабаху. Висловлюємо надію на якнайшвидше врегулювання ситуації, що склалася, шляхом мирного діалогу в межах міжнародно визнаних кордонів Азербайджанської Республіки. Впевнені, що встановлення атмосфери миру і взаємовигідного співробітництва на Південному Кавказі, розблокування всіх комунікацій відповідає інтересам усіх країн регіону»[145].
  • Канада Канада: Міністерка закордонних справ Мелані Жолі висловила серйозну стурбованість військовою операцією Азербайджану, закликавши до негайного припинення бойових дій, попросивши азербайджанську владу утриматися від будь-яких дій і заходів, що становлять ризик для безпеки і добробуту цивільного населення Нагірного Карабаху, назвавши військові дії «невиправданими», а блокаду Лачинського коридору — «незаконною»[146][147].
  • Німеччина Німеччина: Міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок звинуватила Азербайджан у порушенні обіцянок не вдаватися до військових дій у Нагірному Карабасі і закликала його зупинитися і повернутися до переговорів[148].
  • США США: Держсекретар США Ентоні Блінкен зустрівся з турецькими дипломатами для обговорення кризи[149]. Тим часом, комітет Сенату з міжнародних відносин закликав США і міжнародне співтовариство вжити заходів, щоб зупинити Азербайджан, а член Палати представників Бред Шерман заявив, що поновлення бойових дій чітко вказує на те, що «Азербайджан не може отримати військову допомогу від США, поки не припинить кризу, яку він сам створив»[150].
  • Франція Франція: Міністерство закордонних справ Франції рішуче засудило військову операцію і закликало Азербайджан «негайно припинити напад і повернутися до поваги до міжнародного права», а також звернулося з проханням скликати екстрене засідання Ради Безпеки ООН. Воно заявило, що Франція «тісно співпрацює зі своїми європейськими та американськими партнерами» з метою ефективної відповіді на напад, який воно назвало «неприйнятним»[151]. Міністерка закордонних справ Катрін Колонна заявила, що Франція покладе на Азербайджан «відповідальність за долю вірмен Нагірного Карабаху»[60].
  • Японія Японія: Міністр закордонних справ Японії Йоко Камікава висловив серйозну стурбованість погіршенням ситуації в Нагірному Карабасі, закликавши до негайного припинення бойових дій і попросивши Азербайджан припинити поточні військові дії[152][153].

Міжнародні організації

[ред. | ред. код]
  • ЄС:
    • Голова Європейської ради ЄС Шарль Мішель засудив «ворожість» Азербайджану і закликав країну негайно припинити військові дії у своєму дописі в соціальній мережі[56].
    • Європарламент дав характеристику подіям як «заздалегідь спланований та невиправданий напад Азербайджану на Нагірний Карабах»[154].
  • Тюркська рада: Генеральний секретар висловив «серйозне занепокоєння щодо вірменських провокацій проти суверенітету і територіальної цілісності Азербайджану» і засудив «нещодавні терористичні акти, вчинені проти Азербайджану». Він також заявив, що антитерористичні заходи, проведені Азербайджаном, забезпечать реінтеграцію вірменського населення, що проживає в Азербайджані, в конституційну систему Азербайджанської Республіки[155].
  • Організація Об'єднаних Націй: Речник ООН Стефан Дюжаррік заявив в інтерв'ю Аль-Джазірі, що ситуація в Карабасі «викликає велике занепокоєння». Він закликав обидві сторони припинити бойові дії і повернутися до «сталого діалогу»[56].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Nagorno-Karabakh forces agree Azerbaijan demand to disarm. BBC News (брит.). 20 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  2. ↑ Presse, AFP-Agence France. Karabakh Separatists To Hold Integration Talks With Azerbaijan Thursday. www.barrons.com (амер.). Процитовано 20 вересня 2023.
  3. ↑ Azerbaijan halts Karabakh offensive after ceasefire deal with Armenian separatists. BBC News. 20 вересня 2023. Архів оригіналу за 20 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  4. ↑ Азербайджан почав “антитерористичну операцію” у Нагірному Карабаху. Європейська правда. Процитовано 19 вересня 2023. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  5. ↑ Азербайджан оголосив про початок "антитерористичних заходів" у Карабаху, процитовано 19 вересня 2023 {{citation}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  6. ↑ Azerbaijan launches major new offensive in Nagorno-Karabakh. POLITICO (англ.). 19 вересня 2023. Процитовано 19 вересня 2023.
  7. ↑ Azerbaijan launches new military operation in Nagorno-Karabakh. www.aljazeera.com (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
  8. ↑ Service, RFE/RL's Azerbaijani. Azerbaijan Launches Offensive In Breakaway Nagorno-Karabakh, Children Among Casualties. RadioFreeEurope/RadioLiberty (англ.). Процитовано 20 вересня 2023.
  9. ↑ Azerbaijani forces strike Armenian-controlled Karabakh, raising risk of new Caucasus war. Reuters (англ.). 19 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  10. ↑ Azerbaijan launches attack in Nagorno-Karabakh, announces ‘evacuation’ of Armenian population. POLITICO (англ.). 19 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  11. ↑ Fighting flares between Azerbaijan and Armenia in Nagorno-Karabakh.
  12. ↑ Чий Карабах? Як за добу "закінчився" 30-річний конфлікт Вірменії та Азербайджану. РБК-Украина (укр.). Процитовано 21 вересня 2023.
  13. ↑ а б "Влада" Нагірного Карабаху оголосила про припинення існування невизнаної республіки. РБК-Украина (укр.). Процитовано 28 вересня 2023.
  14. ↑ Armenia and Azerbaijan: A blockade that never ended and a peace deal hanging by a thread. Global Voices (англ.). 19 липня 2023. Процитовано 19 вересня 2023.
  15. ↑ Azerbaijan quiet as Karabakh negotiations progress.
  16. ↑ Vock, Ido (8 червня 2023). Fear and loathing in Armenia. New Statesman (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
  17. ↑ A Peace to End All Peace? Statement on the International Actors Sponsoring So-Called Peace Negotiations Between Armenia and Azerbaijan.
  18. ↑ Kennan Cable No. 81: What's at Stake in Nagorno-Karabakh: U.S. Interests and the Risk of Ethnic Cleansing | Wilson Center. www.wilsoncenter.org (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
  19. ↑ Azerbaijan: Country Profile. Freedom House (англ.). 11 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  20. ↑ Human rights in Azerbaijan. Amnesty International (англ.). Процитовано 20 вересня 2023.
  21. ↑ Karabakh blockade reaches critical point as food supplies run low.
  22. ↑ Boy, Ann-Dorit (18 січня 2023). Blockade in the Southern Caucasus: "There Is Every Reason to Expect More Violence This Year". Der Spiegel (англ.). ISSN 2195-1349. Процитовано 19 вересня 2023.
  23. ↑ War Deepens a Regional Divide. Freedom House (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
  24. ↑ Gavin, Gabriel (13 грудня 2022). Nagorno-Karabakh: protestors cause crisis in Russia’s backyard. Reaction (брит.). Процитовано 19 вересня 2023.
  25. ↑ The undeclared war. A new phase of the Azerbaijani-Armenian conflict.
  26. ↑ Implementation of the common foreign and security policy – annual report 2022: Motion for a resolution Paragraph 80 a (new) (PDF).
  27. ↑ Treading a Tightrope on the Armenian Border: Reviewing the First Two Months of the EU’s New Mission in the South Caucasus. Caucasus Watch (англ.). 25 квітня 2023. Процитовано 19 вересня 2023.
  28. ↑ Ensuring free and safe access through the Lachin Corridor.
  29. ↑ SANTOS, Frédérique RIES, Nicolae ŞTEFĂNUȚĂ, Izaskun BILBAO BARANDICA, Michal ŠIMEČKA, Dita CHARANZOVÁ, Petras AUŠTREVIČIUS, Javier NART, Urmas PAET, Hilde VAUTMANS, Ramona STRUGARIU, Karin KARLSBRO, Svenja HAHN, Klemen GROŠELJ, Olivier CHASTEL, Nathalie LOISEAU, Bernard GUETTA, Karen MELCHIOR, Katalin CSEH, Vlad GHEORGHE, Adam BIELAN, Carlo FIDANZA, Charlie WEIMERS, Angel DZHAMBAZKI, Assita KANKO, Joachim Stanisław BRUDZIŃSKI, Elżbieta KRUK, Anna ZALEWSKA, Eugen JURZYCA, Bert-Jan RUISSEN, Emmanouil FRAGKOS, Viola VON CRAMON-TAUBADEL, Stelios KOULOGLOU, Fabio Massimo CASTALDO, Robert HAJŠEL, Evin INCIR, Marina KALJURAND, Pedro MARQUES, Isabel. JOINT MOTION FOR A RESOLUTION on the humanitarian consequences of the blockade in Nagorno-Karabakh | RC-B9-0075/2023 | European Parliament. www.europarl.europa.eu (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
  30. ↑ Presse, AFP-Agence France. Azerbaijan Says Set Up Checkpoint On Key Route To Armenia. www.barrons.com (амер.). Процитовано 19 вересня 2023.
  31. ↑ Azerbaijan installs checkpoint on road to Nagorno-Karabakh amid fatal clashes. POLITICO (англ.). 23 квітня 2023. Процитовано 19 вересня 2023.
  32. ↑ Green, Anna (28 липня 2023). “Integration” of Nagorno-Karabakh Armenians. EVN Report (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
  33. ↑ Ivanova, Polina (15 серпня 2023). ‘People feel let down by Russia’: disputed Caucasus enclave choked by blockade. Financial Times. Процитовано 19 вересня 2023.
  34. ↑ Azerbaijan Blockades Nagorno-Karabakh Region, Angering Armenia & Raising Specter of a New War. Democracy Now! (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
  35. ↑ Green, Anna (20 грудня 2022). Weaponizing Blockade With the Intent to Ethnically Cleanse. EVN Report (амер.). Процитовано 19 вересня 2023.
  36. ↑ Johnson, Josiah (10 серпня 2023). Is Nagorno-Karabakh the New Darfur?. American Enterprise Institute — AEI (амер.). Процитовано 19 вересня 2023.
  37. ↑ Studien, Zentrum für Osteuropa-und internationale. The Significance of the Lachin Corridor in the Nagorno-Karabakh Conflict. www.zois-berlin.de (англ.). Процитовано 20 вересня 2023.
  38. ↑ Statement by the Committee on Legal Affairs on the obstruction of the Lachin Corridor.
  39. ↑ Statement on Azerbaijan s Noncompliance with February 22nd ICJ Order to Unblock Lachin Corridor. Lemkin Institute (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
  40. ↑ Applying the UN Framework of Analysis for Atrocity Crimes to the Nagorno-Karabakh Conflict (PDF).
  41. ↑ Битва за Карабах: чому Азербайджан пішов у наступ?. РБК-Украина (укр.). Процитовано 21 вересня 2023.
  42. ↑ Nagorno-Karabakh: Azerbaijan demands enclave's surrender – DW – 09/20/2023. dw.com (англ.). Процитовано 20 вересня 2023.
  43. ↑ Six killed in Karabakh mine blasts, Azerbaijan says. Al Arabiya English (англ.). 19 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  44. ↑ Statement by Azerbaijan’s Ministry of Defense. MINISTRY OF DEFENSE OF THE REPUBLIC OF AZERBAIJAN (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
  45. ↑ а б в Azerbaijan opens fire on Armenian positions in Nagorno-Karabakh, and 2 people are reported killed. AP News (англ.). 19 вересня 2023. Процитовано 19 вересня 2023.
  46. ↑ а б Roth, Andrew (19 вересня 2023). Azerbaijan launches ‘anti-terrorist’ campaign in disputed Nagorno-Karabakh region. The Guardian (англ.). ISSN 0261-3077. Процитовано 19 вересня 2023.
  47. ↑ а б в Azerbaijan launches attack in Nagorno-Karabakh, announces ‘evacuation’ of Armenian population. POLITICO (англ.). 19 вересня 2023. Процитовано 19 вересня 2023.
  48. ↑ а б в Live updates | Stepanakert under fire as Azerbaijan launches assault on Nagorno-Karabakh. OC Media (англ.). 19 вересня 2023. Процитовано 19 вересня 2023.
  49. ↑ Green, Anna (1 вересня 2023). News Watch Artsakh: September 2023. EVN Report (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
  50. ↑ - Elektron Təhlükəsizlik Xidməti. cert.az (азерб.). Процитовано 20 вересня 2023.
  51. ↑ Azərbaycanda “TikTok”un fəaliyyəti məhdudlaşdırılıb - ETX məlumat yaydı. 1news.az (азерб.). Процитовано 20 вересня 2023.
  52. ↑ Ռ/Կ, «Ազատություն» (19 вересня 2023). Karabakh Armenians Offer Talks With Baku. «Ազատ Եվրոպա/Ազատություն» ռադիոկայան (вірм.). Процитовано 19 вересня 2023.
  53. ↑ Azerbaijan forces attack Nagorno-Karabakh as threat of new war looms. www.aljazeera.com (англ.). Процитовано 20 вересня 2023.
  54. ↑ Յան, Նաիր (19 вересня 2023). Գետավան ու Չարեքթար գյուղերն ադրբեջանցիները գրավել են. Ազգ (hy-AM) . Процитовано 20 вересня 2023.
  55. ↑ Fighting flares again in a breakaway region in the Caucasus Mountains. AP News (англ.). 19 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  56. ↑ а б в г д е ж и Azerbaijan launches attack on Nagorno-Karabakh as peace with Armenia ends. www.aljazeera.com (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
  57. ↑ а б Presse, AFP-Agence France. Armenia Accuses Azerbaijan Of Attempting 'Ethnic Cleansing' In Karabakh. www.barrons.com (амер.). Процитовано 19 вересня 2023.
  58. ↑ Azerbaijan launches operation against Nagorno-Karabakh. BBC News (брит.). 19 вересня 2023. Процитовано 19 вересня 2023.
  59. ↑ Walsh, Tim Lister,Gianluca Mezzofiore,Christian Edwards,Anna Chernova,Nick Paton (19 вересня 2023). Azerbaijan launches operation against Armenian forces in Nagorno-Karabakh. CNN (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
  60. ↑ а б в Russia calls for halt to fighting between Azerbaijan, Nagorno-Karabakh. www.aljazeera.com (англ.). Процитовано 20 вересня 2023.
  61. ↑ Presse, AFP-Agence France. Over 7,000 People Evacuated From 16 Settlements In Karabakh: Official. www.barrons.com (амер.). Процитовано 19 вересня 2023.
  62. ↑ Azerbaijan launches operation against Nagorno-Karabakh and demands surrender. BBC News (брит.). 19 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  63. ↑ Russian aid arrives in Nagorno-Karabakh amid humanitarian crisis. www.geo.tv (англ.). Процитовано 20 вересня 2023.
  64. ↑ Ստեփանյան, Ռուզաննա (19 вересня 2023). Զոհվել է Մարտունու քաղաքապետ Ազնավուր Սաղյանը. «Ազատ Եվրոպա/Ազատություն» ռադիոկայան (вірм.). Процитовано 20 вересня 2023.
  65. ↑ Ինչ հանգամանքներում է զոհվել Մարտունու քաղաքապետը.
  66. ↑ Amaras Monastery has fallen under Azerbaijani control - Mesrop Arakelyan. news.am (англ.). 20 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  67. ↑ Յան, Նաիր (20 вересня 2023). Արցախի գյուղերն անցնում են թշնամուն. ադրբեջանցիները թիրախավորում են նաև տարհանվող խաղաղ բնակիչներին. Ազգ (hy-AM) . Процитовано 20 вересня 2023.
  68. ↑ Fate of Artsakh's Kashen Mine, a Major Taxpayer, Remains Unclear.
  69. ↑ Կաշենի հանքը գրավված է. բրիտանական ընկերությունը կունենա ֆիզիկական հասանելիություն.
  70. ↑ Загострення у Нагірному Карабаху: всі подробиці конфлікту між Азербайджаном та Вірменією. РБК-Украина (укр.). Процитовано 21 вересня 2023.
  71. ↑ Nagorno-Karabakh 'will have to take relevant steps" to ensure physical security of population - presidency.
  72. ↑ Artsakh authorities agree to Russia-brokered ceasefire. Public Radio of Armenia (амер.). Процитовано 20 вересня 2023.
  73. ↑ Nagorno-Karabakh forces agree Azerbaijan demand to disarm. BBC News (брит.). 20 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  74. ↑ Ադրբեջանը ցուցակով պահանջել է հերոսներին հանձնել իրեն - Հրապարակ.
  75. ↑ Karabakh capital Stepanakert airport is crowded. news.am (англ.). 20 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  76. ↑ а б в г Azerbaijan halts Karabakh offensive after ceasefire deal with Armenian separatists. BBC News (брит.). 20 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  77. ↑ More than 90 combat positions of Armenian armed forces units come under control of Azerbaijani Army. Trend.Az (англ.). 20 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  78. ↑ Since yesterday, we have no electricity, no bread and are hungry, says resident of Stepanakert. news.am (англ.). 20 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  79. ↑ In Stepanakert explosions can still be heard and smoke can be seen – Davit Torosyan. news.am (англ.). 20 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  80. ↑ Russia reports peacekeepers killed in Nagorno-Karabakh fighting. POLITICO (англ.). 20 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  81. ↑ Service, RFE/RL's Armenian. Nervous Ethnic Armenians Flood Karabakh Airport Amid Reports Of Deaths Of Russian Peacekeepers. RadioFreeEurope/RadioLiberty (англ.). Процитовано 20 вересня 2023.
  82. ↑ Presse, AFP-Agence France. Russia Says Karabakh Peacekeepers Killed After Vehicle Fired On. www.barrons.com (амер.). Процитовано 21 вересня 2023.
  83. ↑ Russia reports peacekeepers killed in Nagorno-Karabakh fighting. POLITICO (англ.). 20 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  84. ↑ Defense Ministry: Tragic death of Russian peacekeeping contingent personnel recorded as a result of shelling.
  85. ↑ Azernbaijan’s shelling kills Russian peacekeeper in Nagorno-Karabakh. news.am (англ.). 21 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  86. ↑ RFE/RL. Top Russian Officer Among Troops Killed During Azerbaijan's Attack On Nagorno-Karabakh. RadioFreeEurope/RadioLiberty (англ.). Процитовано 21 вересня 2023.
  87. ↑ Talks are held on Nagorno-Karabakh's fate as Azerbaijan claims full control of the breakaway region. AP News (англ.). 21 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  88. ↑ Baş Prokurorluq Rusiya sülhməramlılarının həlak olduğu insidentlə bağlı istintaq aparır. Trend.Az (азерб.). 21 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  89. ↑ Azerbaijani Prosecutor General's Office investigating death of Russian peacekeepers. www.azerbaycan24.com (en-AU) . 21 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  90. ↑ Yeghtsahogh was razed to the ground, Mets Shen is under siege, says village head. news.am (англ.). 20 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  91. ↑ Капітуляція? У Карабаху припиняють бої, обговорюватимуть реінтеграцію з Азербайджаном. РБК-Украина (укр.). Процитовано 21 вересня 2023.
  92. ↑ Алієв оголосив про відновлення суверенітету Азербайджану. РБК-Украина (укр.). Процитовано 21 вересня 2023.
  93. ↑ Nagorno-Karabakh Armenians seek guarantees before handing arms to Baku. www.aljazeera.com (англ.). Процитовано 21 вересня 2023.
  94. ↑ Qarabağın erməni sakinlərinin nümayəndələri Ağdamdan keçərək Xankəndiyə qayıdıb - FOTO - VİDEO-2 - YENİLƏNİB-2. Apa.az (азерб.). Процитовано 21 вересня 2023.
  95. ↑ Service, RFE/RL's Armenian. Tense Azerbaijani, Nagorno-Karabakh 'Integration' Talks Conclude With No Statements. RadioFreeEurope/RadioLiberty (англ.). Процитовано 21 вересня 2023.
  96. ↑ Roth, Andrew (21 вересня 2023). Talks begin between Azerbaijan and breakaway Armenian republic. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 21 вересня 2023.
  97. ↑ Agencies, Daily Sabah with (21 вересня 2023). No deal yet as Azerbaijan hosts meeting with Karabakh separatists. Daily Sabah (амер.). Процитовано 21 вересня 2023.
  98. ↑ Light, Felix; Faulconbridge, Guy; Faulconbridge, Guy (21 вересня 2023). Karabakh Armenians seek promises before giving up weapons to Azerbaijan. Reuters (англ.). Процитовано 21 вересня 2023.
  99. ↑ Azərbaycan Respublikası Prezidentinin Administrasiyasının açıqlaması VİDEO.
  100. ↑ Faulconbridge, Guy; Faulconbridge, Guy (21 вересня 2023). Karabakh Armenians say details of deal with Azerbaijan still need to be worked out. Reuters (англ.). Процитовано 22 вересня 2023.
  101. ↑ Light, Felix; Faulconbridge, Guy; Faulconbridge, Guy (21 вересня 2023). Karabakh Armenians seek promises before giving up weapons to Azerbaijan. Reuters (англ.). Процитовано 22 вересня 2023.
  102. ↑ Peace talks over Nagorno-Karabakh as ethnic Armenians flee. euronews (англ.). 21 вересня 2023. Процитовано 22 вересня 2023.
  103. ↑ Aserbaidschan soll Waffenruhe gebrochen haben.
  104. ↑ https://twitter.com/Caucasuswar/status/1704788951268213083. X (formerly Twitter) (укр.). Процитовано 21 вересня 2023.
  105. ↑ https://twitter.com/visegrad24/status/1704795530621075959. X (formerly Twitter) (укр.). Процитовано 21 вересня 2023.
  106. ↑ Russia says recorded five ceasefire violations in Karabakh. Al Arabiya English (англ.). 21 вересня 2023. Процитовано 22 вересня 2023.
  107. ↑ Statement of Minister of Foreign Affairs of Armenia at the UN Security Council emergency meeting. www.mfa.am (вірм.). Процитовано 22 вересня 2023.
  108. ↑ Міноборони Азербайджану розкрило втрати під час військової операції в Карабасі. РБК-Украина (укр.). Процитовано 28 вересня 2023.
  109. ↑ Колишніх лідерів Нагірного Карабаху затримали в Азербайджані, - ЗМІ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 4 жовтня 2023.
  110. ↑ Azerbaijan says civilians can safely leave Nagorno-Karabakh. Al Arabiya English (англ.). 22 вересня 2023. Процитовано 22 вересня 2023.
  111. ↑ Azerbaijan envisages amnesty for Karabakh fighters. The Jerusalem Post | JPost.com (амер.). Процитовано 22 вересня 2023.
  112. ↑ Light, Felix; Faulconbridge, Guy; Faulconbridge, Guy (22 вересня 2023). Karabakh Armenians say no deal yet with Azerbaijan on security guarantees. Reuters (англ.). Процитовано 22 вересня 2023.
  113. ↑ а б Azerbaijan troops ‘all around’ Nagorno-Karabakh separatist stronghold. www.aljazeera.com (англ.). Процитовано 22 вересня 2023.
  114. ↑ У Вірменію з Нагірного Карабаху за три дні втекла третина населення. РБК-Украина (укр.). Процитовано 29 вересня 2023.
  115. ↑ Armenia ready for 40,000 families after Nagorno-Karabakh surrender. BBC News (англ.). 21 вересня 2023. Процитовано 22 вересня 2023.
  116. ↑ content. ՀՀ ՊՆ. www.mil.am (вірм.). Процитовано 19 вересня 2023.
  117. ↑ Edwards, Clare Sebastian,Anna Chernova,Katharina Krebs,Tim Lister,Christian (20 вересня 2023). Nagorno-Karabakh crisis lays bare Armenia's deteriorating relations with Russia. CNN (англ.). Процитовано 21 вересня 2023.
  118. ↑ Pashinyan slams calls for a 'coup' in Armenia.
  119. ↑ Protesters attempt to storm government building in Armenia's Yerevan. Trend.Az (англ.). 19 вересня 2023. Процитовано 19 вересня 2023.
  120. ↑ Presse, AFP-Agence France. Police, Protesters Clash Outside Govt Buildings In Yerevan: TV. www.barrons.com (амер.). Процитовано 19 вересня 2023.
  121. ↑ Presse, AFP-Agence France. Protesters Gather Outside Russian Embassy In Yerevan. www.barrons.com (амер.). Процитовано 19 вересня 2023.
  122. ↑ Citizens protest in front of Russia’s Embassy in Yerevan over situation in Nagorno Karabakh.
  123. ↑ Media: Protesters clash with police at Russian embassy in Armenia over Azerbaijan's offensive. The Kyiv Independent (англ.). 19 вересня 2023. Процитовано 19 вересня 2023.
  124. ↑ Rally kicks off on Republic Square in Yerevan in support of Nagorno Karabakh. news.am (англ.). 21 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  125. ↑ Light, Felix (21 вересня 2023). Armenian protesters demand Pashinyan ouster after Karabakh surrender. Reuters (англ.). Процитовано 21 вересня 2023.
  126. ↑ RFE/RL. Protests In Yerevan Follow Azerbaijani Attacks As Karabakh Residents Seek Shelter. RadioFreeEurope/RadioLiberty (англ.). Процитовано 21 вересня 2023.
  127. ↑ The police detain protesters at Republic Square in Yerevan. news.am (англ.). 21 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  128. ↑ Pashinyan: Calls to abandon the Declaration of Alma-Ata are calls to abandon Armenia's independence. news.am (англ.). 21 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  129. ↑ Armenia Needs Peace, PM Says After Azerbaijan Retakes Karabakh.
  130. ↑ Angry Armenians demand Pashinyan ouster after Karabakh surrender. www.euractiv.com (брит.). 21 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  131. ↑ 'Our hearts are broken': shock in Yerevan after loss of Karabakh. France 24 (англ.). 22 вересня 2023. Процитовано 22 вересня 2023.
  132. ↑ Service, RFE/RL's Armenian. Scores Of Detentions Reported In Yerevan As Protesters Aim To Oust Armenian Prime Minister. RadioFreeEurope/RadioLiberty (англ.). Процитовано 22 вересня 2023.
  133. ↑ Opposition Mother Armenia bloc leader Andranik Tevanyan being transferred to Investigative Committee. news.am (англ.). 22 вересня 2023. Процитовано 22 вересня 2023.
  134. ↑ Вірменія подала до суду ООН позов проти Азербайджану. РБК-Украина (укр.). Процитовано 1 жовтня 2023.
  135. ↑ Азербайджан звинуватив Вірменію в розпалюванні ненависті через позов в суд ООН. РБК-Украина (укр.). Процитовано 1 жовтня 2023.
  136. ↑ Russian peacekeepers in close touch with Armenians in Karabakh, Azerbaijani officials - MFA. Trend.Az (англ.). 19 вересня 2023. Процитовано 19 вересня 2023.
  137. ↑ Russia’s Medvedev Signals that Russia Will Not Support Armenia Against Azerbaijan Offensive | Atlas News (англ.). 19 вересня 2023. Процитовано 19 вересня 2023.
  138. ↑ а б Edwards, Clare Sebastian,Anna Chernova,Katharina Krebs,Tim Lister,Christian (20 вересня 2023). Nagorno-Karabakh crisis lays bare Armenia's deteriorating relations with Russia. CNN (англ.). Процитовано 21 вересня 2023.
  139. ↑ Presse, AFP-Agence France. Turkey Says Azerbaijan Addressing 'Justified' Concerns In Karabakh. www.barrons.com (амер.). Процитовано 19 вересня 2023.
  140. ↑ Turkey's Erdogan backs Azerbaijan's offensive in Nagorno-Karabakh, as US, Russia urge restraint - Al-Monitor: Independent, trusted coverage of the Middle East. www.al-monitor.com (англ.). 19 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  141. ↑ Palabras del presidente de la Nación, Alberto Fernández, en la sesión de Debate General del 78 Período de Sesiones de la Asamblea General de Naciones Unidas, en Nueva York, Estados Unidos. Casa Rosada (es-es) . Процитовано 20 вересня 2023.
  142. ↑ Ramzi Teymurov: Nagorno Karabaj “es un asunto interno de Azerbaiyán, no tiene nada que ver con Armenia”. LA NACION (ісп.). 20 вересня 2023. Процитовано 20 вересня 2023.
  143. ↑ Situation in Nagorno-Karabakh: UK statement to the OSCE. GOV.UK (англ.). 20 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  144. ↑ https://twitter.com/dfatirl/status/1704920088397087163. X (formerly Twitter) (укр.). Процитовано 22 вересня 2023.
  145. ↑ Kazakhstan confirms full support for sovereignty, territorial integrity of Azerbaijan - ambassador. Trend.Az (англ.). 20 вересня 2023. Процитовано 22 вересня 2023.
  146. ↑ Canada, Global Affairs (20 вересня 2023). Canada calls for cessation of hostilities in the Nagorno-Karabakh region. www.canada.ca. Процитовано 21 вересня 2023.
  147. ↑ Ռ/Կ, «Ազատություն» (20 вересня 2023). Կանադան կոչ է անում անհապաղ դադարեցնել ռազմական գործողությունները Լեռնային Ղարաբաղում. «Ազատ Եվրոպա/Ազատություն» ռադիոկայան (вірм.). Процитовано 21 вересня 2023.
  148. ↑ ‘Baku’s promise was broken’: World decries Nagorno-Karabakh flare up. www.aljazeera.com (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
  149. ↑ Presse, AFP-Agence France. France Seeks UN Meeting, US Plans Talks On Karabakh Fighting. www.barrons.com (амер.). Процитовано 19 вересня 2023.
  150. ↑ U.S. calls for end to hostilities in Nagorno-Karabakh after Azerbaijan launches attack.
  151. ↑ étrangères, Ministère de l'Europe et des Affaires. Opération militaire azerbaïdjanaise au Haut-Karabagh (19.09.23). France Diplomatie - Ministère de l'Europe et des Affaires étrangères (фр.). Процитовано 19 вересня 2023.
  152. ↑ Worsening of the situation in Nagorno-Karabakh (Statement by Foreign Minister KAMIKAWA Yoko). Ministry of Foreign Affairs of Japan (англ.). Процитовано 21 вересня 2023.
  153. ↑ Japan calls on Azerbaijan to stop military activities in Nagorno-Karabakh. armenpress.am (англ.). Процитовано 21 вересня 2023.
  154. ↑ Joint statement on Azerbaijan’s attack on Nagorno-Karabakh. European Parlament (англ.). 19 вересня 2023.
  155. ↑ Statement of the Secretary General of the Organization of Turkic States on anti-terror measures by Azerbaijan | News. Türk Devletleri Teşkilatı. Процитовано 20 вересня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Воєнні_дії_в_Карабасі_(2023)&oldid=41915283